галина чижик • Фундація DEJURE • Read in English
Конкурс до Вищого антикорупційного суду: що може піти не так?
У серпні офіційно стартував конкурс до Вищого антикорупційного суду. Цей орган замкне ланку у системі антикорупційних органів та вирішуватиме справи про притягнення до відповідальності за корупційні злочини топ-посадовців країни.

Потреба у створенні окремого суду для розгляду справ топ-корупції зумовлена неефективністю, корупцією та круговою порукою в судах. За даними НАБУ, станом на 30.08.2018 розгляд 46 зі 144 справ, переданих НАБУ до суду, досі не розпочато через різноманітні затягування, а рішення ухвалено лише у 33 справах. При цьому лише трьох осіб засуджено до реального покарання у вигляді позбавлення волі. Ми досі чекаємо вироків у справах колишнього військового прокурора Костянтина Кулика, екс-голови ДФС Романа Насірова, судді-стрілка з Одеси Олексія Бурана.

Саме тому українське суспільство покладає такі великі надії на новий антикорупційний суд та очікує, що корупціонери будуть нарешті притягнуті до відповідальності. Великою мірою якість та ефективність роботи суду залежить від того, хто увійде до його складу. Нагадаємо, Вищий антикорупційний суд складатиметься з 27 суддів, а Апеляційна палата цього суду - із 12 суддів. Відбір суддів здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів України, яка формує фінальний рейтинг та передає рекомендації до Вищої ради правосуддя. Остання переглядає список рекомендованих та передає його Президенту на підпис.

Під час першого конкурсу до Верховного Суду, який розпочався 2 роки тому та тривав понад рік, громадськість активно стежила та фіксувала всі порушення і маніпуляції, що відбувались. Після оголошення результатів цього конкурсу громадськість була змушена констатувати фейковість процесу, внаслідок якого на суддівські посади призначили лояльних до влади кандидатів. Аби сформувати незалежний і чесний Вищий антикорупційний суд, важливо не допустити повторення тих самих порушень і маніпуляцій, які мали місце під час конкурсу до Верховного Суду. Експерти Фундації DEJURE виокремили ключові ризики, що ставлять під загрозу результати конкурсу, та запропонували свої рішення.

Ключові ризики, що ставлять під загрозу результати конкурсу
Ризик 1: Адвокатів можуть не допустити до участі в конкурсі ↓

Ризик 2: Через неякісну перевірку в НАЗК суддями можуть стати кандидати, які приховують свої статки ↓

Ризик 3: Мінімальний допустимий бал може встановлюватись на користь конкретних кандидатів ↓

Ризик 4: Процес визначення результатів практичного завдання повністю засекречений

Ризик 5: Морально-психологічні тести націлені на пошук лояльних кандидатів, а їх результати хибно інтерпретуються членами ВККС

Ризик 6: Відсутність чітких критеріїв доброчесності створює можливості для маніпуляцій з балами, які може отримати кандидат

Ризик 7: Фінальний рейтинг формується непрозоро, рішення та бали, які кандидат отримує за кожним із показників оцінювання, не оприлюднюються

Ризик 8: Члени ВККС та ВРП можуть приймати рішення в умовах конфлікту інтересів

Ризик 9: Суддями Вищого антикорупційного суду можуть стати недоброчесні кандидати через відмову ВРП проводити перевірку ↓

Ризик 1: Адвокатів можуть не
допустити до участі в конкурсі
Одним із ключових позитивів судової реформи є можливість правників не з системи стати суддями вищих судів. Однак, адвокатів можуть дискваліфікувати з конкурсу вже на першому його етапі — під час подачі документів. За законом, у адвоката, який кандидує на посаду судді Вищого антикорупційного суду, має бути 7-річний стаж роботи у сфері права. Вища кваліфікаційна комісія суддів України у своїх внутрішніх документах встановила, що на підтвердження наявності такого стажу адвокати, зокрема, мають подати належно засвідчені копії судових рішень, де вказане їхнє прізвище. Така вимога для адвокатів є надмірною, адже, по-перше, вони можуть не зберігати судові рішення у справах клієнтів, а, по-друге, досвідчені адвокати можуть не брати участі в судових засіданнях, здійснюючи загальне керівництво молодшими колегами та вирішуючи стратегічні завдання. Крім того, адвокати не завжди мають право розголошувати інформацію про справи клієнтів, яких представляли.
РІШЕННЯ
Скасувати вимогу про обов'язок адвокатів підтверджувати наявність необхідного стажу через досвід участі у судових засіданнях.
Ризик 2: Через неякісну перевірку
в НАЗК суддями можуть стати кандидати, які приховують свої статки
Перед тим, як кандидати розпочнуть змагання за місця у суді, вони мають пройти спеціальну перевірку, в рамках якої ВККС подає запити до різноманітних держструктур, аби з'ясувати дані про освіту, стан здоров'я, факти притягнення кандидата до кримінальної відповідальності тощо. Одним із органів, до яких звертається ВККС, є Національне агентство з питань запобігання корупції, яке має підтвердити правдивість даних у декларації кандидата. Кандидати, як неправдиво задекларували свої статки, мали б бути дискваліфіковані, однак, через неякісну роботу НАЗК вони можуть продовжити участь у конкурсі.

Так, під час конкурсу до Верховного Суду Громадська рада доброчесності на етапі кваліфікаційного оцінювання виявила неправдиві дані у деклараціях щонайменше 44 кандидатів, які успішно пройшли перевірку НАЗК. Як згодом з'ясувалося, відповідальною за перевірку кандидатів до Верховного Суду була працівниця НАЗК Тетяна Шкребко, засуджена за участь у злочинній організації Віктора Януковича. Також керівництво НАЗК засекретило результати цієї перевірки, про що заявила викривачка Ганна Соломатіна. На жаль, Вища кваліфкомісія проігнорувала факти, виявлені Громадською радою доброчесності, пославшись на висновки НАЗК, та продовжила участь кандидатів у конкурсі.
РІШЕННЯ
Під час оцінки доброчесності ВККС має ретельно перевіряти інформацію про статки кандидата, відмовитися від формального підходу та не надавати перевагу висновкам НАЗК як офіційному джерелу інформації. Поряд з цим ВККС має керуватися іншими джерелами, такими як дані державних реєстрів, розслідування авторитетних журналістських видань тощо.
Ризик 3: Мінімальний допустимий бал може встановлюватись на користь конкретних кандидатів
Кандидати, які успішно пройшли спеціальну перевірку, беруть участь у кваліфікаційному оцінюванні, яке відбувається у два етапи. Перший етап — іспит — полягає у складанні анонімних тестів на знання права та написанні судового рішення на основі матеріалів справи. До другого етапу — співбесіди — допускаються кандидати, які наберуть мінімальний допустимий бал під час тестування та виконання практичного завдання.

Відповідно до Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання мінімально допустимі бали при складанні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням ВККС за критеріальним методом. Критеріальний метод полягає у тому, що члени комісії, аналізуючи тестові запитання або практичні завдання, визначають (оцінюють) вагу правильної відповіді на кожне запитання або показників виконання практичного завдання для мінімально підготовленого потенційного судді. Після цього кожен член комісії виводить мінімально допустимий бал, оцінки усереднюються, а ці середні значення використовуються для визначення мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування або практичного завдання (відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів).

Ці норми зобов'язують ВККС визначити мінімально допустимий бал наперед, до проведення іспиту. Однак під час конкурсу до Верховного Суду члени ВККС визначали мінімально допустимий бал вже після того, як стали відомими результати тестування та після того, як вони перевірили пракичні роботи кандидатів. Хоча ВККС наполягає на тому, що встановлює мінімальний бал на основі деперсоніфікованих результатів, такий підхід є порушенням правил, які встановила сама ж комісія, а пересвідчитись у тому, що бали не коригують на користь конкретних кандидатів, ми не можемо.

Так, під час конкурсу до Верховного суду ВККС встановила мінімальний допустимий бал для кандидатів до Касаційного цивільного, адміністративного та господарського судів на рівні 60 балів з 90 можливих, а для кандидатів до Касаційного кримінального суду — на рівні 54 балів. Згодом ВККС допустила до етапу співбесіди кандидатів, які взагалі не набрали мінімального допустимого бала під час виконання практичного завдання. Хоча за своєю природою мінімальний бал є відсікаючим, 43 кандидати, які не змогли подолати прохідного бар'єру, згодом чомусь опинились в переліку тих, хто пройшов до другого етапу. Серед них — і колишній суддя Вищого адміністративного Суду Михайло Смокович, який завдяки цій маніпуляції ВККС став суддею Касаційного адміністративного суду та навіть очолив його.

Вже потім ВККС легалізувала цю маніпуляцію, внісши зміни до методології кваліфікаційного оцінювання.
РІШЕННЯ
Встановлювати мінімальний допустимий бал за анонімне письмове тестування та виконання практичного завдання на основі завдань до моменту складання іспиту кандидатами, як це передбачено Порядком проведення іспиту; кандидати, які не набрали мінімально допустимий бал за анонімне письмове тестування чи виконання практичного завдання, не мають бути допущені до наступного етапу оцінювання — співбесіди та дослідження досьє.
Ризик 4: Процес визначення результатів практичного завдання повністю
засекречений, що створює можливості
для маніпуляцій
Практичне завдання полягає в написанні кандидатами судового рішення на основі матеріалів вигаданої справи. Тексти практичних завдань готують залучені зовнішні експерти. Вони мають підготувати історію, максимально наближену до реальних подій та при цьому можуть використовувати матеріали реальних судових справ. Під час конкурсу до Верховного Суду з'ясувалося, що окремі кандидати отримали завдання на основі справи, яку вони самі ж розглядали за кілька місяців до того. Проблема полягала у тому, що текст завдання було повністю скопійовано з матеріалів цієї справи, було збережено реквізити всіх сторон, всі фактичні обставини, дати тощо. Таким чином, окремі кандидати отримали переваги порівняно з іншими.

Однак основний ризик під час виконання практичного завдання полягає в тому, що процес перевірки робіт (а перевірку здійснюють самі члени ВККС) повністю засекречений — суспільство не бачить ні тексти робіт конкурсантів, ні методику, за якою оцінюють ці роботи, ні, власне, оцінки, які виставляє кандидатам кожен член ВККС. Математичний аналіз оцінок кандидатів до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду засвідчив ймовірне ручне коригування балів. Адже посередині рейтингу, де мало бути опинитись найбільше кандидатів зі схожими оцінками, виявився розрив, що суперечить законам математики. Проте, щоб розвіяти будь-які сумніви у ручному коригуванні та маніпуляціях, ВККС навідріз відмовилась оприлюднювати навіть методологію оцінювання, не те що роботи кандидатів чи оцінки окремих членів комісії. Примітно і те, що одним із кандидатів, якому не вдалось набрати мінімальний бал, виявився суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Роман Брегей, рішення якого в Національній школі суддів подаються як зразки для майбутніх суддів.

Важливо відзначити, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» вимагає від ВККС забезпечити прозорість іспиту та не містить норм, які б забороняли ВККС оприлюднити роботи кандидатів, методику їх перевірки чи виставлені оцінки.
РІШЕННЯ
Забезпечити оприлюднення практичних завдань, методології оцінювання робіт кандидатів, текстів виконаних кандидатами завдань та оцінок, виставлених кожним членом ВККС.
Ризик 5: Морально-психологічні тести націлені на пошук лояльних кандидатів, а їх результати хибно інтерпретуються членами ВККС
Кандидати, які успішно подолали етап іспиту, проходять тестування морально-психологічних якостей. Тестування оцінює рівень особистої та соціальної компетентності, доброчесності кандидата та його відповідності вимогам професійної етики. Тестування не виявляє хороших чи поганих кандидатів, воно лише показує, хто із кандидатів краще підходить на посаду судді найвищого суду. Спочатку кандидати складають тести, а потім ще спілкуються із психологом, який готує загальний висновок.

За законом, результати морально-психологічного тестування не оприлюднюється, оскільки ці дані належать до чутливої інформації про особу, а сам кандидат може отримати до них доступ лише у відповідь на запит до ВККС.

Під час конкурсу до Верховного Суду окремі кандидати оприлюднили результати своїх тестувань, які показали, що окремим показником в рамках оцінювання був критерій лояльності до вищестоящого керівництва та готовність дотримуватись корпоративних правил. Подекуди це доводило до абсурдних ситуацій. Наприклад, негативний висновок психолога щодо доброчесності адвоката Максима Селіванова перешкодив йому стати суддею, хоча після першого етапу конкурсу він займав найвищі позиції в рейтингу. Селіванов показав високі результати за критеріями особистої та соціальної компетентності, однак психологи низько оцінили рівень його доброчесності, оскільки побачили ризик у тому, що Максим Селіванов є незалежним адвокатом та не працював у підпорядкуванні. На підставі цього психологи зробили припущення (!), що у нього можуть виникнути труднощі з дотриманням корпоративних правил.

Очевидно, лояльність не є тією рисою, яка має бути притаманна судді Верховного чи Антикорупційного Суду. Разом з тим, саме на пошук лояльних кандидатів націлена і методологія ВККС в частині визначення доброчесності. Так, відповідно до документу, члени ВККС оцінюють доброчесність за такими показниками:

→ чесність і порядність;

→ відсутність контрпродуктивних дій;

→ відсутність схильності до зловживань.

Таким чином, кандидати, які демонструють незалежність та відкрите світосприйняття, стають аутсайдерами конкурсу, методологія якого націлена на пошук лояльних виконавців.

Водночас за методологією кваліфікаційного оцінювання близько 400 балів з 1000 кандидат отримує на підставі результатів морально-психологічних тестувань. Ці бали на основі висновку психолога ставлять самі члени ВККС. Однак комісія не оприлюднює ні висновок психолога, ні виставлені бали, через що пересвідчитись у тому, що члени ВККС коректно оцінили кандидата, неможливо.
РІШЕННЯ
Змінити підхід до оцінки доброчесності кандидатів, за яким перевагу матимуть кандидати, які демонструють високий рівень незалежності, чесності та непідкупності; передбачити залучення до процесу виставлення балів психологів, які спостерігатимуть за правильністю інтерпретації та коректністю оцінок членів ВККС.
Ризик 6: Відсутність чітких критеріїв доброчесності створює можливості для маніпуляцій з балами, які може отримати кандидат
Відповідно до методології кваліфікаційного оцінювання 500 балів з 1000, тобто 50% від максимальної оцінки, кандидат отримує в рамках критеріїв доброчесності та професійної етики. 300 з 500 балів залежать від результатів морально-психологічних тестів, решта 200 балів — виключний розсуд членів ВККС.

Методологія кваліфікаційного оцінювання не містить критеріїв, а лише визначає показники, які оцінює ВККС. Так, наприклад, за методологією, під час аналізу кандидата за критерієм доброчесності ВККС має оцінити правдивість даних, вказаних декларації доброчесності, відповідність його стилю життя задекларованим доходам, наявність порушень етичних норм чи дисципліни, поведінку, яка не відповідає статусу кандидата. Попри те, що ВККС провела конкурс до Верховного Суду, де оцінювала доброчесність 380 кандидатів, та кваліфікаційне оцінювання майже півтори тисячі суддів, досі незрозуміло, якими саме критеріями керується комісія. Адже рішення на основі однакових фактичних даних дуже часто протилежні за змістом. Ці критерії неможливо також вивести з рішень ВККС — тому що такі рішення не мотивовані, а бали, які отримує кандидат за кожним із показників оцінювання, взагалі не оприлюднюються. Відсутність наперед встановлених критеріїв та індикаторів порушень, а також закритість рішень та оцінок створює можливість для маніпуляцій з балами на користь конкретних кандидатів чи навпаки. Таким чином, один із основних критеріїв оцінювання — доброчесність — залишається за лаштунками, тоді як на фінальний бал кандидата у рейтингу впливають інші показники.
РІШЕННЯ
Оприлюднити чіткі критерії оцінювання доброчесності та професійної етики та індикатори порушення цих критеріїв; оприлюднювати бали, які кандидат отримує за кожним із показників з належним мотивуванням.
Ризик 7: Фінальний рейтинг формується непрозоро, рішення та бали, які кандидат отримує за кожним із показників оцінювання, не оприлюднюються, що ставить під сумнів справедливість конкурсу
Методологія оцінювання чітко встановлює, скільки балів може отримати кандидат за кожним із показників оцінювання. Однак із 1000 балів ВККС оприлюднює оцінки лише за результатами анонімного тестування та виконання практичного завдання (максимально — 210 балів). Решта 790 балів розподіляється членами ВККС таємно. З'ясувати, скільки балів отримав кандидат за кожним із показників оцінювання, неможливо, адже ні бали, ні мотивовані рішення з поясненнями не оприлюднюються. Іншими словами. суспільство не розуміє, чому один кандидат отримав 1-ше місце в рейтингу, а інший — 31-ше. Такий підхід ставить під загрозу довіру до результатів конкурсу, а відмова ВККС надати будь-які пояснення ще більше посилює сумніви у чесності виставлення балів. Фактично, засекречення процесу виставлення кандидатам 790 балів з 1000 дозволяє сфальсифікувати результати конкурсу з метою призначення на суддівські посади лояльних до влади кандидатів.
РІШЕННЯ
Оприлюднювати кількість балів, яку кандидат отримав за кожним із показників оцінювання відповідно до методології оцінювання; оприлюднювати рішення з мотивуванням виставлених кандидату балів за кожним з показників оцінювання. Це підвищить довіру до результатів конкурсу і покладе персональну відповідальність на членів ВККС, які оцінюються кандидатів.
Ризик 8: Члени ВККС та ВРП можуть приймати рішення в умовах конфлікту інтересів
За законами «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя» члени ВККС та ВРП не мають брати участі у розгляді питання та прийнятті рішення у разі наявності конфлікту інтересів. Йдеться про випадки наявності тісних стосунків між кандидатами та членами цих органів або інші обставини, які впливають на упередженість членів ВККС та ВРП.

Під час першого конкурсу до Верховного Суду ВРП знехтувала цією вимогою закону. Так, члени ВРП мали щонайменше 71 випадок ймовірного конфлікту інтересів під час розгляду кандидатів. Самі члени ВРП заявили 52 самовідводи, однак лише 4 з них були підтримані в нарадчій кімнаті.

Громадськість також вказувала на навність конфлікту інтересів у членів ВККС. Зокрема, окремі члени комісії допускали ті ж прояви недоброчесної поведінки, що ставали підставою висновків Громадської ради доброчесності щодо кандидатів. Активісти закликали членів ВККС триматись від голосувань щодо таких фактів. Однак, ці заклики були проігноровані. Одним із яскравих прикладів прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів є випадок із кандидатом В'ячеславом Наставним. Наставний входив до комісії, яка призначила Тараса Лукаша членом ВККС. Попри очевидний конфлікт інтересів Тарас Лукаш взяв участь в голосуванні щодо кандидатури В'ячеслава Наставного, який в результаті став суддею Верховного Суду.

Ігнорування членами ВККС та ВРП вимог щодо конфлікту інтересів ставить під сумнів їх об'єктивність та справедливість прийнятих ними рішень.
РІШЕННЯ
Члени ВККС та ВРП мають утриматись від голосувань в разі наявності конфлікту інтересів або сумніву щодо їх неупередженості в зовнішніх спостерігачів; у разі заявлення членом ВРП/ВККС самовідводу він має бути задоволений автоматично.
Ризик 9: Суддями Вищого антикорупційного суду можуть стати недоброчесні кандидати через відмову ВРП проводити перевірку
Після формування фінального рейтингу ВККС визначає переможців конкурсу та передаї їхні досьє до Вищої ради правосуддя. Завдання ВРП на цьому етапі — перевірити отримані матеріали, дослідити досьє переможців та вирішити, чи рекомендувати цих кандидатів на призначення Президенту.

За законом в разі наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням, може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді. Також ВРП не рекомендує кандидата у разі, якщо було порушено процедуру його призначення. Це означає, що роль Вищої ради правосуддя в процедурі обрання суддів не є формальною, адже зобов'язує раду оцінювати доброчесність кожного кандидата та зважати на можливі негативні наслідки у разі його призначення.

На жаль, результати першого конкурсу до Верховного Суду показали, що ВРП користується такими повноваженнями вибірково. Так, з 120 поданих ВККС кандидатів ВРП не рекомендувала лише двох — Тетяну Франтовську та Володимира Матюхіна. Підставою для дискваліфікації з конкурсу Тетяни Франтовської стало недекларування нею майна та корпоративних прав. При цьому, Вища рада правосуддя проігнорувала факти недекларування, на які вказувала Громадська рада доброчесності щодо інших кандидатів. Загалом, з 30 кандидатів, щодо яких Громадська рада доброчесності зробила висновки, лише Тетяна Франтовська припинила участь в конкурсі за рішенням ВРП.
РІШЕННЯ
Вища рада правосуддя має забезпечити ретельну перевірку поданих ВККС кандидатів за критерієм доброчесності та не рекомендувати до призначення кандидатів, які отримали негативну оцінку громадськості. Лише такий підхід забезпечить довіру до новообраних суддів.
Матеріал підготовлений за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерланди в рамках програми МАТРА. Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю Фундації DEJURE і в жодному разі не відображає позицію Королівства Нідерланди.

Читати нас у Facebook
| Написати нам